ШАНОВНІ РЕСПОНДЕНТИ! З 1 СІЧНЯ 2023 РОКУ СТАТИСТИЧНА ТА ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПОДАЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ.
05.02.2013р. в актовому залі Головного управління статистики о 1000 відбудеться інструктивна нарада з питання «Порядок складання статспостереження по ф.№50-сг  «Основні економічні показники роботи с/г підприємства»
Печать

Сприйняття корупції як однієї із основних загроз стабільному функціонуванню держави, істотної перепони на шляху її розвитку є загальновизнаним та найбільш поширеним в сучасному суспільстві.

Одним із міжнародних стандартів антикорупційної політики, який на сьогодні реалізовується в багатьох державах, є захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції.

Насамперед, таке правило закріплене у Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції (ратифікованій Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V) – базовому міжнародно-правовому акті у сфері антикорупційної діяльності. Так, статтею 33 вказаної Конвенції передбачено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов'язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження.

Положення щодо необхідності захисту таких осіб також міститься в Кримінальній конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, ратифікованій Законом України від 18 жовтня 2006 року № 252-V. Так, згідно із статтею 22 Конвенції, кожна Сторона вживатиме таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення ефективного й належного захисту тих, хто повідомляє про кримінальні злочини, визначені у статтях 2-14 (передбачені Конвенцією корупційні злочини), або в інший спосіб співробітничає із органами слідства та кримінального переслідування, а також свідків, які дають показання стосовно цих злочинів.

Крім цього, подібна вимога передбачена й статтею 9 Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 року № 2476-ІV. Відповідно до цієї норми, кожна Сторона передбачає у своєму внутрішньому законодавстві належний захист проти будь-якої необґрунтованої санкції щодо працівників, які мають достатні підстави підозрювати корупцію, та які добросовісно доповідають про свої підозри відповідальним особам або компетентним органам.

Враховуючи зазначене, у багатьох державах світу вже протягом тривалого часу і небезуспішно функціонують системи захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції.

Захисту осіб, які повідомляють про правопорушення, присвячена Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1729 від 29 квітня 2010 року, яка визначає основні принципи, що мають бути відображені в законодавстві країн-членів.

Серед вказаних принципів, зокрема, зазначається про розширення кола правопорушень, інформування про які передбачатиме захист; застосування такої практики як в публічному (зокрема, у збройних силах та спецслужбах), так і в приватному секторах; встановлення правил захисту вказаних осіб в трудовому, кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві, а також законодавстві, яке регулює діяльність засобів масової інформації.

Резолюція закликає країни-учасниці забезпечувати безпеку осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції шляхом:

проведення належних внутрішніх розслідувань;

обмеження інформації про вказаних осіб за їх згодою;

здійснення захисту осіб від незаконного звільнення, інших покарань та дискримінаційного ставлення;

поширення заходів захисту на «зовнішніх інформаторів», в тому числі й тих, які повідомляють про правопорушення через засоби масової інформації.

Україна не перебуває осторонь процесів актуалізації свого антикорупційного законодавства. Сьогодні в нашій державі відбувається реформування системи запобігання та протидії корупції, в першу чергу, спрямоване на приведення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів, поширення кращих світових практик мінімізації корупційних проявів.

Запровадження захисту від негативних наслідків осіб, які добросовісно інформують про факти корупції, є однією з рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (Україна приєдналась до цієї організації з 1 січня 2006 року), наданих за результатами спільних першого та другого раундів оцінювання стану запобігання та протидії корупції в Україні.

Держава, відповідно Закону України «Про запобігання корупції» забезпечує здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань на життя, житло, здоров'я та майно осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, а також близьких їм осіб.

Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Крім того, вказаним Законом передбачена заборона звільнення чи примушення до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи піддання особи з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Зазначені новели законодавства дозволяють докорінно змінити вже усталену в нашій державі практику латентних корупційних правопорушень, в яких обидві сторони є порушниками закону, а потерпілими є держава та суспільство. Успішний процес подолання корупції може бути здійснений лише внаслідок дієвої співпраці держави та громадян, на активізацію якої спрямований новий антикорупційний закон.

 

При використанні статистичної інформації посилання на Головне управління статистики обов'язкове
©
 Головне управління статистики у Вінницькій області
Розробник сайту: управління інформаційних технологій Головного управління статистики у Вінницькій області